понівечений

-а, -е.

1) Дієприкм. пас. мин. ч. до понівечити. || поні́вечено, безос. присудк. сл.

2) у знач. прикм. Поламаний, зіпсований, зруйнований.

3) у знач. прикм. Побитий, покалічений. || Підірваний, ослаблений.

4) у знач. прикм. Спотворений. || Порушений, викривлений, зіпсований (про перебіг, стан, розвиток чого-небудь). || Зганьблений, знеславлений.